ГОЛОБЕЛЬНИЙ

ГОЛОБЕ́ЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до голо́бля. В однокінних голобельних запряжках застосовується сіделко, призначене для підтримування запряжки (Конярство, 1957, 184); // у знач. ім. голобе́льний, ного, ч. Кінь, який запрягається в голоблі. Потім він [візник] обережно взяв за оброть голобельного, а ми вчепилися за голоблі (Досв., Вибр., 1959, 64).

◊ Голобе́льна кри́тика — надто груба, розтрощувальна критика, яка відзначає тільки негативне. Не можна робити так, як це робить журнал «Искусство кино», який систематично виступає лише з голобельною критикою на адресу роботи студії [ім. О. П. Довженка] (Літ. газ., 15.III 1959, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 109.

Голобельний, а, е.

1) О лошадяхъ: коренной, ходящій въ оглобляхъ.

2) Объ экипажахъ: оглобельный. Голобельні сани.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 301.