ГОЛИЙ

ГО́ЛИЙ, а, е.

1. Який не має на собі одягу, без одягу; оголений (про людину). Лазять діти у запічку Голодні і голі (Шевч., 11, 1953, 120); Ввійшла Варвара, важка, спокійна, з червоними, голими по лікоть руками (Коцюб., 11, 1955, 168); Бачить цар, що під вербою.. Голий парубок сидить, Курить люльку і мовчить (Перв., Райдуга.., 1960, 109); // у знач. ім. го́лий, лого, ч. Той, хто не має на собі одягу. * У порівн. Вискочив, як голий з маку (Номис, 1864, № 7570); // перен. Який не має засобів для існування; бідний. -Чи гаразд у їх у господі? —Де там! такі стали голі (Вовчок, I, 1955, 17); — А що ж ти мені поможеш, коли ти сам голий! (Фр., II, 1950, 9); * Образно. І несподівано так стало чогось жаль.. Голою, обшарпаною, обікраденою здалася мені молодість моя (Вас., II, 1959,100); // у знач. ім. го́лий, лого, ч. Бідна або погано одягнена людина. [Кобзар:] Спасибі всім щирим душам. (Хова данину). З миру по нитці — голому сорочка (Кроп., V, 1959, 480); До волі, бідні, босі й голі! не час сидіти у норі! Мобілізуються тополі під хмарним вітром на горі… (Тич., 1, 1957, 72).

◊ Го́лий, як бу́бон (як туре́цький свя́тий) — зовсім роздягнений, нічим не прикритий або бідний. З Америки він повернувся голий, як бубон (Чорн., Визвол. земля, 1959, 45); Треба буде одежі, бо з мене як знімуть казенну, то я остануся, як турецький святий, буквально голий (Шевч., VI, 1957, 138); Го́лими рука́ми бра́ти (взя́ти) кого, що — заволодівати ким-, чим-небудь, долати кого-, що-небудь, здобувати щось без особливих труднощів. Коли ми почали працювати на заводі, то тут якраз і виявилось, що Панька голими руками не візьмеш (Мик., І, 1957, 484); Він не раз твердив собі: перемогу [в науці] голими руками не візьмеш (Рибак, Час.., 1960, 162); 3 го́лими рука́ми — не маючи нічого в руках. Дивився на корову, що лежала, а повернувши до нього голову й переконавшися, що Семен увійшов з голими руками, махнула головою й ударила рогом до ясел (Март., Тв., 1954, 112).

2. Нічим не покритий (про предмети). — Кумові давно б слід вив’язати скатертину; ось дивіться — стіл голий (Мирний, III, 1954, 159); На другому поверсі взагалі ніякої постелі нема — Марина Хомівна лежала на голих дошках (Хижняк, Тамара, 1959, 175).

◊ Го́лий меч; Го́ла ша́бля — меч або шабля, вийняті з піхов. На видимому кутку арени незабаром показуються Руфін і Прісцілла.. За ними йдуть два вояки з голими мечами (Л. Укр., II, 1951, 544); Хтось біжить попереду розхристаний, без шапки, з голою шаблею в руках (Мик., II, 1957, 303); Го́лі сті́ни — стіни без предметів, прикрас на них. Павлусь глянув, бачить, — якась кімната з голими стінами, брудними, серед хати довгий стіл, нічим не накритий (Л. Укр., III, 1952, 491); Під го́лим не́бом — під відкритим небом, не в приміщенні; просто неба. Посеред табору в одній хвилі виставлено шатри для старшин — решта війська мала ночувати під голим небом (Фр., VI, 1951, 98).

3. Який не має волосся, шерсті, листя і т. ін. Вівці ліниво згинають коліна.. Голі морди, з старечим виразом зануди, одкривають слиняві губи, щоб поскаржитись (Коцюб., II, 1955, 320); Могутні пориви північного вітру, налітаючи на голі крони дерев, гойдали їх (Шиян, Гроза.., 1956, 281); // Який не має рослин, не вкритий рослинами. Рядом з Шевченковою могилою, на північ вверх по Дніпру, стоїть зовсім гола гора, вища од Шевченкової (Н.-Лев., II, 1956, 382); Люта пурга гримить у степу, вовчий вітер виривається з посвистом з-за голих кам’янистих сопок (Донч., VI, 1957, 179).

4. розм. Без нічого іншого; самий. Пані Олімпії бажалося подати гостям замість голого чайку — каву (Фр., VII, 1951, 21); — Товариш Калінін учить нас, що голе адміністрування не може дати добрих наслідків (Горд., І, 1959, 598); // Без пояснень і підтверджень. — Я знов, бачите, не можу на голі слова вірити ані вам, ані вашим синам (Фр., VIII, 1952, 246); // Неприхований, відвертий. Проценкові стало аж страшно від такої голої та нічим не прикритої правди (Мирний, III, 1954, 201).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 106.

Голий, а, е.

1) О человѣкѣ: обнаженный, нагой, голый. Не боїться мокрий дощу, а голий розбою. Гол. І. 49. Хоч голий та в поясі. Ном. 11190. Голий як бубон, як турецький святий. Совершенно голъ какъ въ прямомъ значеніи, такъ и въ значеніи 3-емъ. Ном. № 1522, 1523.

2) О предметѣ: лишенный обычнаго покрова, не покрытый, не занятый ничѣмъ, обнаженный. Обідрали до голої кости. Ном. № 11098. Голе дерево. Ном. Положив снопа на голому току. Рудч. Ск. І. 55. Положили Савку на голую лавку. Ном. № 11918. А ще на козаку, бідному нетязі, шапка-бирка — зверху дірка, хутро голе, околиці Біг має. ЗОЮР. I. 201. В другій руці голий меч. Гол. ІІІ. 44.

3) Бѣдный, голый. Біда нашим головам за панами голими. Ном. Нема голій школі волі, а то б догодила. Шевч. 369.

4) О хлѣбѣ: безостый, безъ усиковъ. Ячмінь з остюками і голий. О. 1861. IX. 192.

5) Гола голка. Игла безъ нитки. Черном.

6) Голий борщ, гола юшка. Одинъ борщъ одинъ супъ и больше ничего. Баба побігла і взяла коробочку ячменю на відробіток, щоб не гола юшка була. Г. Барв. 501.

7) Гола піч. Печь, изъ которой выгребены горящіе угли, чтобы сажать хдѣбъ. Грин. ІІ. 18.

8) Родъ игры съ бросаніемъ палокъ. КС. 1887. VI. 475., Ум. Голенький, голесенький.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 300.