ГНІЗДОВИЙ

ГНІЗДОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до гніздо́ 1; // Який будує гнізда. Використовується.. м’ясо гніздових птахів, їх шкіра, пух і перо (Наука.., 2, 1958, 19); // Який утворює гнізда (у 4 знач.) або розташований гніздами. Характерним для Полісся в 30-х роках XX ст. було розкидане гніздове селище (Матеріали з етногр.., 1956, 53).

◊ Гніздова́ сівба́; Гніздове́ саді́ння; Гніздови́й спо́сіб посі́ву — спосіб сівби (садіння, посіву) рослин, при якому в кожне гніздо (у 6 знач.) кидають по кілька насінин. Позитивні досліди гніздової сівби лісу дають можливість створити на межах колгоспних полів стійкі швидкоростучі дубові насадження (Рад. Укр., 7.УІІІ 1949, 2); При гніздовому способі посіву насіння висівається окремими гніздами, по 5-7 клубочків у кожне гніздо (Нові спос. вирощ. буряків, 1956, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 95.