ГНІВЛИВИЙ

ГНІВЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Схильний до гніву; який може швидко, легко розгніватися. — Не гнівайся, Микольцю… — Я не з гнівливих (Бабляк, Вишневий сад, 1960, 87).

2. діал. Гнівний. Явдоха стояла на порозі бліда, гнівлива; сухі старечі губи тремтіли від великого гніву (Коцюб., І, 1955, 55); Навіжена [Ніагара] рветься вдаль… Мов гнівлива королева дзеркала трощить хрусталь (У. Кравч., Вибр., 1958, 131).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 94.

Гнівливий, а, е. Раздражительный, склонный къ гнѣву, часто гнѣвающійся. Чогось Бог гнівливий на нас. Н. Вол. у. Очі гнівливі. МВ. ІІ. 82.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 293.