ГНУЧИЙ

ГНУ́ЧИЙ, а, е, рідко. Те саме, що гнучки́й. І станом гнучим і красою Пренепорочно-молодою Старії очі веселю (Шевч., II, 1953, 236); — Сказано: мужича правда є колюча, а панська — на всі боки гнуча! (Кол., Терен.., 1959, 322).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 99.

Гнучий, а, е, гнучкий, а, е. Эластичный, гибкій. Мужича правда єсть колюча, а панська на всі боки гнуча. Котл. Ен. VI. 53. Як тополя серед поля гнучка та висока. Шевч. 20. І станом гнучим, і красою пренепорочно молодою старії очі веселю. Шевч. 425. Глина гнучка. Глина годная для лѣпки, достаточно приготовленная для этого. Вас. 177; Шух. І. 260.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 295.