ГНАТИ

ГНА́ТИ, жену́, жене́ш і ГОНИ́ТИ, гоню́, го́ниш, недок.

1. перех. Змушувати рухатися в певному напрямку. А ти, всевидящеє око! Чи ти дивилося звисока, Як сотнями в кайданах гнали В Сибір невольників святих..? (Шевч., II, 1953, 282); Гонить Аниця сліпу кобилу (Март., Тв., 1954, 44); Ріка гнала до моря сіру хвилю (Ільч., Серце жде, 1939, 79); *0бразно. Важкі думки, невдачі, глибока образа докорів гнали Пріську додому (Мирний, III, 1954, 29); // перех. і без додатка, розм. Виганяти, посилати куди-небудь з якоюсь метою. — Приходжу додому — знов гонять на базар (Вас., І, 1959, 279); Матінку і тата, тільки на світ займається, вже на панщину женуть (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 8); // розм. Спрямовувати рух чого-небудь. — Я зарікся того дня ніколи на Черемош більше не ходити. Ні дара-би більше не гонити (Фр., XIII, 1954, 340); Кожен користався Дніпром по-своєму. Той гнав по ньому плоти, той купався (Гончар, Таврія.., 1957, 42).

2. перех. Примушувати швидко бігти, йти, їхати і т. ін. Запрягає Чіпка коней, їде в Гетьманське. Не поганяє, — жене коней; не везуть вони — мчать, — та прямісінько до Пороха в двір (Мирний, II, 1954, 275); Не озираючись, гнав і гнав Ходжієв коня. Шайтан справді нісся, мов стріла (Донч., І, 1956, 165); // розм. Вести машину на великій швидкості. Ми злились навіки у сім’ю єдину, всі ми рідні й рівні, творим день кругом, і шофер білявий, що жене машину, і поет смуглявий за своїм столом (Сос., Зел. світ, 1949, 56).

3. неперех., розм. Швидко бігти, їхати, мчатися. А Заяць [заєць] жене, що має сили (Фр., IV, 1950, 65); Погоня звернула з дороги і гнала цілиною (Смолич, І, 1958, 98).

4. неперех., розм. Швидко, інтенсивно рости. І що рік мені прибуде, то мати гірш мною вбивається, а я таки гоню, мов верба лугова (Вовчок, VI, 1956, 220); [Романюк:] Дощі пройшли великі, і бур’яни женуть, неначе щоночі їх чорти сіють (Корн., II, 1955, 237); // безос. Сприяти інтенсивному росту. І от прийшла весна 1907 року. Цвітом залило вишні за хатою, на кленах гнало свіже листя (Скл., Легенд. начдив, 1957, 9); // Збільшувати кількість чого-небудь, сприяти виробленню чогось. Улітку.. соковитий корм молоко гонить (Горд., І, 1959, 492).

5. перех. Примушувати йти геть, залишати що-небудь; проганяти, виганяти. Караульні так і женуть її від холодної. Піде, сердешна, додому, за слізоньками й світу не бачить (Кв. —Осн., II, 1956,256); Пріська побачила, що її женуть з хати (Мирний, III, 1954, 29); * Образно. Він гнав від себе зловісні думки, але вони настирливо поверталися до нього (Дмит., Наречена, 1959, 187).

Гна́ти в ши́ю (у три ши́ї) — змушувати йти геть, залишати якесь місце. Ти пишеш, що нічого спішити [поспішати] з виїздом, воно-то правда, що ніхто в шию не жене, але мені тут обридло (Л. Укр., V, 1956, 190); — Гнати їх у три шиї! — завирувала молодь (Гончар, Таврія.., 1957, 334).

6. перех. Добувати що-небудь розкладанням речовини на складові частини за допомогою нагрівання, кип’ятіння і т. ін. Та все-таки горілку гнав він [пан], І кожну гінку [пайку] розділяв На кожний нумер [господарство] у селі.. Сплати чи відроби той дар (Фр., X, 1954, 273); — Я з батьком на заводі працюю, біля холодильника. З нафти в нас гас і бензин гонять (Донч., II, 1956, 113).

7. перех. Переслідувати, цькувати звіра. Кілька разів гонили його [Лиса Микиту] стрільці, травили його Псами (Фр., IV, 1950, 91).

∆ Гна́ти ря́док — обробляти посіяне або посаджене рядками (кукурудзу, картоплю, буряки і т. ін.). — Тоді на тобі один рядок [буряків], бо ти два не годна гнати… — і дав [Андрій] Химі один рядок (Кач., II, 1958, 9).

◊ Гна́ти го́ном: а) швидко пересуватися; б) переправляти кого-небудь без допомоги транспорту. Партію [полонених] сотні на півтори гоном гнав Козаков (Гончар, І, 1954, 264); Куди́ (де) Мака́р теля́т не ганя́в див. ганя́ти; Хоч вовкі́в гони́ — дуже низька температура, холодно. — Та й у тебе в хаті — хоч вовків гони.!.. — привітався Лушня (Мирний, II, 1954, 207).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 92.

Гнати, жену, неш, гл.

1) Гнать, погонять. Волові дай полови, та жени поволі, а коневі — вівса, та жени як пса. Ном. № 10217. Гоном гнати. Быстро гнать. Харьк.

2) Гнать, прогонять. Хоч правду женуть люде, та правда завше буде. Ном. Молодих рекрут женуть кудись через наше село. Г. Барв. 406.

3) Быстро бѣжать, ѣхать. Жене як вітрів батько. МВ. І. 105.

4) Загонять, забивать. Шпиці за нігті гнали і йому муки завдавали. Чуб. ІІІ. 335.

5) — горілку. КС. 1882. І. 225.

6) — гони. См. Гони. — химороди. См. Химороди.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 292.