ГЕПАТИ

ГЕ́ПАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. неперех. Бити, стукати по чому-небудь, у щось. Понеслася журлива пісня; і вголос їй дружкова шабля гепає в стелю раз, удруге і втретє (Мирний, III, 1954, 203); Раптом схопив дрюка з лати й почав гепати по машинах, влучаючи, щоб якнайдошкульніше (Головко, І, 1957, 68).

2. перех. Бити кого-небудь, щось. — Товкмачити [панів], — підказали з юрби.. — Трощити! — Гепати! — Гилити! — Голомшити! — Кулачити! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 368).

3. неперех. Те саме, що ге́патися. Він зачіпається за камінчик, гепає на спину, і вулиця оглашається його ображеним і обуреним ревом (Смолич, II, 1958, 24).

4. перех., перен. Кидати з шумом.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 53.

Гепати, паю, єш, гл.

1) Ударять.

2) Падать съ шумомъ.

3) Шлепать, идти по мягкому. І нащо ти гепаєш по грязі?

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 279.