ГАЇВКА

ГАЇ́ВКА, и, ж., зах. Українська народна обрядова пісня; веснянка. Колядки, щедрівки, веснянки, гаївки, далі обжинкові пісні, пісні весільні.. — це форми музичної творчості народу українського (Іст. укр. музики, 1922, 52); Своїм ліризмом і гумором рогуленьки споріднені з наддніпрянськими веснянками і галицькими гаївками (Нар. тв. та етн., 2, 1961, 144).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 15.

Гаївка, ки, ж. Весенняя хороводная игра, весенняя пѣсня въ этой игрѣ. Гол. IV. 7. О. 1861. XI. Св. 39.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 264.

гаї́вка = гаї́лка = гагі́лка = ягі́лка (пестливе — ягі́лонька) = ягі́вка — у західних регіонах України — на­родна обрядова пісня, яку, на від­міну від весня́нок (див.), співають лише на Великдень; як і веснянки, це перев. дівочі пісні; часто мають діалогічну форму, як правило, хо­роводні, ігрові (поєднують спів з танком, мімікою, сценічною грою); у деяких місцевостях назвузаміняють назвами окремих ігор («галя», «Кострубонько», «воло­дар» або «воротар», «жук»); зміст гаївок був різноманітний: славили прихід весни («А вже весна скрес­ла квітами»), імітували відповідни­ми рухами господарську працю («Ой, чи бачив ти, як сіють мак», «Ой, зацвіли огірочки», «Стелися, горошку, в три листи»), співали пісні про кохання («Ой, кину я кладку через сіножатку», «Ми го­лубку ізловили»); гаївки грали три великодні дні аж до пізнього вечо­ра; все це відбувалося біля церкви, а по закінченні, взявшись попід руки по четверо, хлопці й дівчата йшли з піснею від церкви через се­ло на майдан; востаннє гаївки во­дили через тиждень після Великодня, у Провідну (Поминальну) не­ділю; назва також персоніфікуєть­ся на означення нареченої. Ой виводімо ягілоньки цілий день, Бо ми знаємо, що то нині Великдень (гаїв­ка); Скажіть моїй Гагілці, Най рушник готує, Дружок рідних спрощує. Взяв Гагілку під руку, Повів її до шлюбу (гаївка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 126.