ГАРБУЗ

ГАРБУ́З, а́, ч.

1. Городня сланка рослина з великими круглими або овальними плодами. По невеличких тичинках вився горох, квасоля, а гарбузи, розпустивши широке листя, наче шнуром, кругом обводили невеличкі грядочки (Мирний, IV, 1955, 205); Гарбуз піднімав лапаті дзвоники (Мал., І, 1956, 286).

2. Плід цієї рослини. Між ними [соняшниками] виблискували пиками здоровенні сірі гарбузи (Ле, Опов. та нариси, 1950, 5); * Образно. На столах серед спорожнілого посуду лежали жовті й червоні гарбузи голених голів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 97); * У порівн. Голова його могутня на худій, жилястій шиї гнулася сама вдалину, мов на гичці той гарбуз (Фр., XI, 1952, 195).

◊ Дава́ти (да́ти, підно́сити, піднести́) [пече́ного] гарбуза́, жарт. — відмовляти тому, хто сватається. Сватало її багато парубків, так вона всім гарбуза давала (Укр.. казки, 1951, 155); — Адже він тебе сватав, та ти піднесла йому печеного гарбуза? (Кв.-Осн., II, 1956, 206);

Діста́ти (з’ї́сти, покуштува́ти) [пече́ного] гарбуза́ — одержати відмову під час сватання. Не один з магнатів і князів умизгався за княгівною [князівною], не один і залицявся, і кожному довелось.. покоштувать [покуштувати] гарбуза (Стор., I, 1957, 368); Стецько, діставши гарбуза від Уляни Шкуратової, пішов із Слобожанщини аж на Львівські землі (Вишня, І, 1956, 268).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 30.

Гарбуз, за, м.

1) Тыква, Cucurbita maxima.

2) Дати гарбуза. Отказать сватающемуся. Сватало її багато парубків, так вона всім гарбуза давала. Чуб. II. 92. Покуштувати, взяти, з’їсти гарбуза. Получить отказъ при сватовствѣ. Ном. № 8976. Ум. Гарбузець. Ув. Гарбузище, гарбузяка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 273.

гарбу́з (зменшено-пестливі — гарбу́зик, гарбузе́ць; збільшені — гарбузя́ка, гарбузи́ще) — городня сланка рослина з великими круг­лими або овальними плодами, а також плід цієї рослини; народний символ відмови у весільному обря­ді сватання: дівчина, відмовляючи парубкові, за якого її сватають, підносить йому гарбуза (звідси гарбуз став і легкою лайкою — «гарбуз твоїй матері», «гарбуз бать­кові твоєму печений!», «гарбуз ма­мі, а татові диня!»); тому народ за­стерігає: «Глядіть, щоб вам гарбуза не піднесли!», «Коли б вам гарбуз не покотився!» або й бажають: «Бо­дай вам гарбуз стелився!»; символіка рослини, можливо, якимось чином пов’язана з її властивостя­ми; вживання гарбузових страв за­спокійливо діє на організм, стри­мує статевий потяг; можна думати, юнак, якому судився гарбуз, виму­шений був пригоститися ним, уна­слідок чого інтерес до дівчини пропадав; це було не стільки об­разливо, скільки тактовно й муд­ро; разом з тим у давніх піснях виступає символом господаря, голо­ви роду і самого роду як такого: «Хто любить гарбуз, гарбуз, А я люблю дині, А хто любить госпо­даря, А я господиню»; «Котиться гарбуз по городу, Питається свого роду: — Ой чи живі, чи здорові Всі родичі гарбузові?». По невеличких тичинках вився горох, квасоля, а гарбузи, розпустивши широке лис­тя, наче шнуром, кругом обводили невеличкі грядочки (Панас Мир­ний); Червоновидий, як гарбузик (Грицько Григоренко); Вид — як волоський гарбузяка (Ганна Барві­нок); фразеологізми: да́ти (підне́с­ти) гарбуза́ — відмовити тому, хто сватається; діста́ти (покуштува́ти, з’ї́сти) [пече́ного] гарбуза́ — одержати відмову під час сватання. Сватало її багато парубків, так во­на всім гарбузів давала (казка); Стецько, діставши гарбуза від Уля­ни Шкуратової, пішов із Слобожан­щини аж до Львівської землі (Остап Вишня); прикметник: гарбузо́вий — у сполученнях: ро́дичі гарбузо́ві, ді­́ти гарбузо́ві — вказує на некровних (несправжніх) родичів, дітей. Діти мої гарбузові, чи ви хворі, чи здорові!

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 131-132.