ГАМКАТИ

ГА́МКАТИ, аю, аєш, недок

1. перех і без додатка, дит. Те саме, що га́мати.

2. неперех., розм. Плямкати. Простесенько к Полланту мчиться [Турн], Зубами скриготить, яриться і гамка їсти здалека (Котл.. І, 1952, 258).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 25.

Гамкати, каю, єш, гл.

1) Дѣтск.: ѣсть.

2) Чавкать. Зубами скреготить, яриться і гамка їсти здалека. Котл. Ен. VI. 29.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 270.