ГАК

ГАК, а, ч.

1. Металевий або дерев’яний стрижень, загнутий на одному кінці. Вона затремтіла і тривожно поглянула на стелю, в якій стримів забитий чорний, грубий, дерев’яний гак (Фр., І, 1955, 255); Повільно, ледве помітно пішов угору головний гак крана (Собко. Біле полум’я, 1952, 319).

2. Те саме, що баго́р. Б’ються соцькі І розсильні, Б’ються й рибаки, Водять шнури край пролому Ості і гаки (Рудан., Тв., 1959, 162); Клуня в полум’ї. Гакам рвуть покрівлю, щоб розтягти (Головко, І, 1957, 348); // Невеличкий загнутий металевий стрижень з гострим вістрям на одному кінці, що чіпляється другим кінцем до волосіні вудочки для ловлі риби; гачок, — Гей, гей! не надь, Рибалко молоденький, На зрадний гак ні щуки, ні лина!.. (Г.-Арт., Байки.., 1958, 77); Хіба не було такого, що величезний сом, упіймавшись на гак, стяг діда Олофіра з човна? (Донч., III, 1956, 103); * У порівн. — Хто його зна, що зі мною поробилося: тягне мене, мов гаком тягне в свою сторону (Коцюб., І, 1955, 141).

3. Те саме, що за́щіпка 1. Олімпіада Іванівна тим часом зачиняє двері на гак (Л. Укр., II, 1951, 82); Явдоха накинула на двері гак (Донч., III, 1956, 12).

4. перен., розм. Про щось додаткове або зайве. Коли б оце Мирошниченкові самому довелося поносити дитя,.. різав би норму [землі] як миленький, ще й на гак не поскупився б (Стельмах, II, 1962, 20); Буває гак непомітний — якийсь невеличкий доважок, а буває, що далеко про нього чутка йде (Рад. Укр., 17.I 1961, 3).

◊ Да́ти га́ку; Зроби́ти гак — пройти, проїхати зайву відстань, рухаючись кружним шляхом. Щоб добратися сюди, на Слобідку, довелось, мабуть, верстов п’ять гаку дати (Головко, II, 1957, 619); Ще й проїжджий який-небудь.. буває спеціально заверне сюди, зробить гак, щоб напитись (Гончар, Тронка, 1963, 54);

З га́ком — з невеликою надбавкою; з чимось. Працювати в газетах я почав пізненько, тоді, як мені вже стукнуло тридцять з гаком літ (Вишня, II, 1956, 355); Від хатинки до лісу буде не більше верстви з гаком (Стельмах, Хліб.., 1959, 493).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 17.

Гак, ку, м.

1) Крюкъ. Рудч. Ск. І. 69. Грин. ІІІ. 412. Возьміть Байду добре в руки, на гак ребром зачепіте. АД. I. 146.

2) Родъ багра для ловли рыбы. Вх. Пч. II. 25.

3) Крючекъ для удочки, но чаще употребляется Ум. Гачок.

4) Шипъ подковы. Треба перекувать коня, бо вже гаки позбивались. Аф. 353.

5) Орудіе для обтягиванія бочки обручемъ.

9) Тут тобі й гак! Тутъ тебѣ и конецъ; тутъ тебѣ и аминь!

7) З гаку плодити отару. Браться досматривать стадо овецъ, получая за это отъ хозяина тридцатую овцу (о личманах). О. 1862. V. Кух. 37.

8) З гаком. Съ лишнимъ, съ небольшою прибавкою. По дві десятині й вісім аршин та трошки й з гаком. Вас. 208. Ум. Гачок, гачечок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 266.

гак — металевий або дерев’яний стрижень, загнутий на одному кін­ці; також багор або гачок для ловіння риби; защіпка на дверях; у давні часи — знаряддя тяжкої ка­ри, коли злочинця підвішували за ребро на залізний гак; він залишався на ньому висіти, аж поки не вмирав і кості його розсипалися; це робили на страх іншим, тому трупа ніхто не смів зняти; за леген­дою, турки повісили на гаку Бай­ду, про що у відомій пісні сказано: «Ой крикнув цар на свої гайду­ки: — Візьміть Байду добре в ру­ки, На гак ребром зачепіте»; про лиху людину казали: «Ще його гак не мине», про страшну, вимуче­ну — «Такий ходить, мовби з гака зірвався»; відоме народне прися­гання: «Хоч би мене й на гак тягли, нічого не скажу»; символізує труднощі, клопіт («Загнув йому доброго гака»), хитрощі, підступи («Там треба доброго гака вигну­ти»), сподівання («Закидає гак на велику рибу»); фразеологізми: да­́ти га́ку, зроби́ти гак — пройти, проїхати зайву відстань, рухаю­чись кружним шляхом; з га́ком— з невеликою надбавкою; з чимось.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 128.