ВІЩАТИ
Значення віщати це
ВІЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., заст. 1. неперех., уроч. Говорити щось значне, важливе. [Печариця:] Христос.. про братолюбіє віщав (Мирний, V, 1955, 148); — Чи ти волієш на сцену — з високих котурнів віщати, Чи в героїчних рядках славити війни та кров (Зеров, Вибр., 1966, 343).
2. перех. Віщувати (в 1 знач.), провіщати. Ласкаво пахли прибережні луки, І півень десь погожий день віщав (Рильський, I, 1956, 242); Стояв могутній дуб, високий та крислатий. На прощу люд туди щоденно учащав, Бо жив там віщий Крук, на витівки багатий. Майбутнє з висоти він кожному віщав (Год., Заяча математ., 1961, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 692.
віщати Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| broadcast | вещать |
віщати Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| vishchaty | vischaty | vishchaty |
віщати Рід - дієслово, недоконаний вид
віщати Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | віщаю | віщаємо |
| 2 особа | віщаєш | віщаєте |
| 3 особа | віщає | віщають |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | віщатиму | віщатимемо |
| 2 особа | віщатимеш | віщатимете |
| 3 особа | віщатиме | віщатимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | віщав | віщали |
| Жіночий рід | віщала | |
| Середній рід | віщало | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | віщаймо | |
| 2 особа | віщай | віщайте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | віщаючи | |
| Минулий час | віщавши |
віщати Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 6 | 3 | 3 |