ВІНУВАТИ
Значення вінувати це
ВІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех., заст. Давати віно, посаг. Журилася мати, чим зятя вінувати (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 678.
Вінувати, ную, єш, гл. Надѣлять приданымъ, давать приданое. Журилася мати чим зятя вінувати. Гол. IV. 338.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 239.
вінувати Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| vinovati | вінувати |
вінувати Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| vinuvaty | vinuvaty | vinuvaty |
вінувати Рід - дієслово, недоконаний вид
вінувати Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | віную | вінуємо |
| 2 особа | вінуєш | вінуєте |
| 3 особа | вінує | вінують |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | вінуватиму | вінуватимемо |
| 2 особа | вінуватимеш | вінуватимете |
| 3 особа | вінуватиме | вінуватимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | вінував | вінували |
| Жіночий рід | вінувала | |
| Середній рід | вінувало | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | вінуймо | |
| 2 особа | вінуй | вінуйте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | вінуючи | |
| Минулий час | вінувавши |
вінувати Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 8 | 4 | 4 |