ВІЛЬХА
Значення вільха це
ВІ́ЛЬХА, и, ж. Листяне вологолюбне дерево або кущ родини березових. Верхи вільх та верб у лузі горіли червоним світлом (Н.-Лев., III, 1956, 342); В понижених місцях балок росте окремими групами чорна, або клейка, вільха (Парк Олександрія.., 1949, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 675.
Вільха, хи, ж. Ольха. Betula almus. Сіла, пала галка на зеленій вільсі: не хилися, вільхо, бо й так мені гірко. Мет. 251. Ум. Вільшка. Волч. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 238.
ві́льха — листяне вологолюбне дерево або кущ родини березових; має червоний сік, що, за легендою, — кров диявола (чорта), який створив вовка і не міг його оживити, а коли сказав йому Божу формулу «Встань, вовче, і з’їж дідче», той схопився і відкусив чортові п’яту, який зідрався з переляку на вільху; кров полилася на дерево, і відтоді воно має червоний сік, а чорт став безп’ятим; в українській пісенній творчості — символ суму: «Сіла, пала голка на зеленій вільсі: Не хилися, вільхо, бо й так мені гірко».
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 96.
вільха Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| alder | ольха |
вільха Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| vilkha | vil'kha | vil'kha |
вільха Рід - іменник, жіночий рід, неістота
вільха Словоформи слова
| Називний | вільха | вільхи |
| Родовий | вільхи | вільх |
| Давальний | вільсі | вільхам |
| Знахідний | вільху | вільхи |
| Орудний | вільхою | вільхами |
| Місцевий | на/у вільсі | на/у вільхах |
| Кличний | вільхо | вільхи |
вільха Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 6 | 2 | 3 |
вільха в англійській розкладці - dskm[f
Цитати української літератури з використанням слова вільха
"Вільха, кущі бузини щільно тулились до його, по стінах вився дикий хміль; бур’яном, глухою кропивою стежки позаростали, завелися сичї, плакали ночами"Васильченко Степан Васильович - Талант
"Шепоче вільха і верболіз;"Карманський Петро Сильвестрович - Ой люлі, смутку!
"Вільха з вітром шелестить,"Загул Дмитро Юрійович - «Ніби хмара наді мною…»
"Томилася вільха, безсило опустивши крила"Хвильовий Микола - Пудель
"— Он бач: вільха в лузі почорніла… На відлигу, мабуть."Тютюнник Григір Михайлович - Дивак