ВІК

ВІК, у, ч. 1. Тривалість життя людини, тварини, рослини. Сей на руках знав ворожити, Кому знав спільно віку жити (Котл., І, 1952, 225); Минула половина її літ, а вже вдавалось, що Нимидора доживає свій вік (Н.-Лев. IV, 1956, 244); // Період, ступінь у рості, розвитку людини; літа. Судді тебе й закони зап’ятнали, Тюрма підтяла вік твій молодий (Фр., XIII., 1954, 406); На задніх лавах було тихо. Там сиділи поважні віком (Смолич, Мир.., 1958, 226); // Відрізок життя людини від зрілого періоду до смерті. Вибирай жінку на цілий вік (Укр.. присл.., 1955, 116). ◊ Від ро́ду (зро́ду)-ві́ку див. рід; Вік вікува́ти (звікува́ти): а) (з ким) жити до смерті з кимсь; б) (ким) бути кимсь до старості. Робота в мене — тихішої не знайдеш: бакенщиком вік звікував (Донч., VI, 1957, 386); Ві́ку дожива́ти (дожи́ти) — жити останній відрізок життя (звичайно про стару людину). — Дай нам спокійно віку дожити (Кв.-Осн., II, 1956, 63); До ві́ку — усе життя, до кінця життя. Невже мені отак до віку каратись? (Мирний, V, 1955, 239); Зав’я́зувати (зав’яза́ти) вік кому див. зав’я́зувати; Збавля́ти (зба́вити) ві́ку див. збавля́ти; На віку́ — протягом життя. [Ряженко:] На віку, як на довгій ниві, — чого з козаком не буває.. (Мик., І, 1957, 305); На схи́лі ві́ку див. схил; Укоро́чувати (вкороти́ти) ві́ку див. укоро́чувати; У ро́зцвіті ві́ку див. ро́зцвіт.

2. Те саме, що сторі́ччя. Дія діялась в двадцятих роках XIX віку (Н.-Лев., III, 1956, 7); Уперед до звершення замірів. Що поклав дев’ятнадцятий вік (Граб., І, 1959, 394).

3. з означ. Період часу, який виділяється за певними ознаками; епоха. Час широкого розповсюдження знарядь праці з міді і бронзи називається в науці бронзовим віком (Іст. УРСР, I, 1953, 21); Ми вступили в атомний вік, коли атомна енергія використовується в дедалі ширших масштабах (Наука.., 5, 1959, 56); Середні віки; // Відрізок часу, який відповідає геологічному ярусові Землі. До останнього часу в породах Криворізької серії.. не було знайдено палеонтологічних решток, за допомогою яких можна було б визначити геологічний вік порід (Вісник АН, 1, 1957, 56).

4. розм. Надзвичайно довгий час; вічність. Сьогоднішній вечір їй віком здався (Мирний, III, 1954, 78); Він нас учив найглибше поважати Святиню роботящої руки, — І увійшов наш Янка [Купала] у віки, Як образ Білорусії крилатий (Рильський, II, 1960, 307); Два роки всього прожив Гордій з мачухою, здавалося ж — віки (Крот., Сини.., 1948, 16).

◊ На віки́ [ві́чні] — назавжди. Поминай мене, не удавайся у тугу… прощай на віки вічні!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 78).

5. у знач. присл. Надзвичайно довго; завжди. Раз добром нагріте серце Вік не прохолоне (Шевч., І, 1951, 245); І в степах буде вік зеленіти На добро трудова магістраль (Нагн., Вибр., 1950, 90).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 671.

Вік, ку, м.

1) Вѣкъ, жизнь, все время жизни. Пропав мій вік молоденький. Мет. Дай, Боже, тобі вік довгий і розум добрий. Ном. Зо мною віку не буде: візьмуть, серце, мене люде (а не ти). Чуб. V. 261. Раз на віку спіткнешся, та й те люде побачать. Ном. № 7019. Доброму чоловікові продовж, Боже, віку. Ном. № 4430. Збавив я тобі віку. Стор. МПр. 22. Вік. Вѣчно. Не вік дівувати. Шевч. 14. Вік вікувати. Проводить всю жизнь. Щаслива я з тобою, Ясю, я б рада тут і вік вікувати. Во вік віка, во віки вічні, по вік вічний, во віки. Вѣчно, всегда. Во вік віка його будуть славити народи. К. Псал. 48. Співатиму во віки вічні про милості Господні. К. Псал. Чи не лучче нам із ляхами мостивими панами з упокоєм хліб сіль по вік вічний уживати. АД. Во віки радуватись буде, хто на тебе кладе надію. К. Псал. Дати на вік. Опредѣлить долгую жизнь. на вік віки, на віки вічні, на віки, на всі віки. Навѣки, навсегда. І заснути на вік-віки. Шевч. 225. А путь ледача нечестивих на віки вічні погибає. К. Псал. 2. Тепер же я сиротою на віки застала. Мет. Чужий, на всі віки чужий. МВ. (О. 1862. І. 79). До віку, до смерти віку. До смерти, до конца жизни; всегда? Йому три дні до віку зісталось. Борз. у. Гуляла б у батька, гуляла б до віку дівчиною молодою. Мет. 79. Будеш у мене до смерти віку хліб-сіль уживати. Дума. До віку не. Никогда. Не сподівайтесь, мати, сина з походу вже до віку. Макс. Покіль віку. Всю жизнь. Поможи, Боже, чоловіку, щоб так орав покіль віку. Мет. 57.

2) Лѣта. Віком молода. МВ. (О. 1862. I. 76). І мати служила молодого віку. Мир. Пов. II. 44.

3) Вѣкъ, столѣтіе.

4) — чоловічий. Раст. Hemerocallis fulva L. ЗЮЗО. І. 124. Ум. Вічок. Та й вічок довгий, пробуток добрий. Kolb. І. 103.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 237.