ВІДІМЧАТИ
Значення відімчати це
ВІДІМЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех. Швидко відвезти або віднести кого-, що-небудь. Одімчали Шевченка в Оренбург, а звідтіля погнали далі.. до Орської кріпості (Мирний, V, 1955, 313).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 587.
Відімчати, чу, чиш, гл. Быстро отвезти или отнести. Ой ти, коте сірий, та вимети сіни, а та, кішко, не ворчи, піди сміття одімчи. Мил. 43. Одімчить було.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 214.
відімчати Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| VDDCORE | відімчати |
відімчати Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| vidimchaty | vidimchaty | vidimchaty |
відімчати Рід - дієслово, доконаний вид
відімчати Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | відімчу | відімчимо |
| 2 особа | відімчиш | відімчите |
| 3 особа | відімчить | відімчать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | відімчав | відімчали |
| Жіночий рід | відімчала | |
| Середній рід | відімчало | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | відімчімо | |
| 2 особа | відімчи | відімчіть |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Минулий час | відімчавши |
відімчати Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 9 | 4 | 5 |