ВІДІГРАВАТИСЯ

ВІДІГРАВА́ТИСЯ, ра́юся, ра́єшся, недок., ВІДІГРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. 1. Вигравати партію після програшу. Вчора виграв Котигорошок, і сьогодні Юрко намірився відігратися будь-що-будь (Донч., Ю. Васюта, 1950, 84).

2. на кому-чому, перен., розм. Легко виходити зі скрутного становища хитрощами, обманом. Лукавий Доброслав і тут хотів відігратися на іншому, хотів обдурити Данила, гадав звести наклеп на Григорія (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 499).

3. з ким, перен., розм. Мати місце, відбуватися. Тихо й незамітно відігралася з ним буденна трагедія (Коб., II, 1956, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 586.

Відіграватися, граюся, єшся, сов. в. відігратися, граюся, єшся, гл.

1) Быть играннымъ, сыграннымъ.

2) Отыгриваться, отыграться.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 213.