ВІДШЛІФОВУВАТИ

ВІДШЛІФО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДШЛІФУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Шліфуючи, обробляти (метал, скло тощо). Вона поклала на магнітну плиту штамп для моторів, який треба було відшліфувати (Донч., VI, 1957, 211); // Робити рівним, гладеньким, весь час тручи одне об одне. Вода відшліфовує каміння.

2. перен. Удосконалювати, ретельно виправляючи різні огріхи; поліпшувати (мову, твір і т. ін.). Вона [Леся Українка] була дуже вимогливою до своїх перекладів, невтомно відшліфовувала їх (Рад. літ-во, 3, 1957, 108); Вона [Леся Українка] одшліфує, вигострить її [поезію] і вже тоді, мов крицевий двосічний меч, віддасть народові, своїм друзям-товаришам (М. Ол., Леся, 1960, 198); // Виховувати, розвивати певні риси характеру. Зять виявився не зовсім таким, як хотілося б тещі.., і Олімпіада Никанорівна стала терпляче відшліфовувати Дмитрову натуру (Збан., Переджнив’я, 1955, 41); Життя ще не встигло відшліфувати всі грані його характеру (Гур., Друзі.., 1959, 113).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 664.