ВІДЧИНЯННЯ

ВІДЧИНЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. відчиня́ти. Кількість вентиляційного повітря регулюється відчинянням стулок (Довідник сіль. будівельника, 1956, 498).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 660.

відчиня́ння — за народними віру­ваннями, магічний акт, звичай відчиняти все зачинене і розв’язу­вати все зав’язане при важких по­логах або довгому конанні; проси­ли також священика відчиняти при цьому Царські врата в церкві; баба-повитуха примовляла: «Цар­ські врата відчиніться, християн­ські кості розступіться, пропустіть младенчу душу, душу безгрішну».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 91.