ВІДСІВАТИСЯ

ВІДСІВА́ТИСЯ, а́ється і ВІДСІ́ЮВАТИСЯ, юється; недок., ВІДСІ́ЯТИСЯ, і́юся, і́єшся, док. 1. тільки 3 ос. Відокремлюватися від чого-небудь унаслідок просівання.

2. тільки 3 ос., перен. Виходити зі складу кого-, чого-небудь. [Олена:] Важко нам буде, Тереш. Комуністів у нас ой як мало, а народу різного — тисяча чоловік на нашому курсі, і що за народ. [Терень:] Одсіються потроху, зразу не можна (Мик., 1, 1957, 127); // Випадати зі складу чого-небудь. Відсіялося з них [спогадів] все другорядне, нещире, випадкове і дрібне (Мур., Осінні сурми, 1964, 62).

3. тільки док. Закінчити сівбу. Живуть усю весну.. на полі, поки одсіються (Сл. Гр.); Сонце підіймалося все вище і вище, гріло щедріше й щедріше, — по селах давно відсіялися (Дім., Ідол, 1961, 255).

4. тільки недок. Пас. до відсіва́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 637.

Відсіватися, ваюся, єшся, сов. в. відсіятися, сіюся, єшся, гл. Кончать, кончить сѣять, кончить посѣвы. Вже люде відсіваються. — Живуть усю весну…. на полі, поки одсіються. О. 1861. IX. 193.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 228.