ВІДСИДЖУВАТИ

ВІДСИ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСИ́ДІТИ, джу, диш, док. 1. тільки док., перех. Довго сидячи в незручному положенні, викликати оніміння ніг тощо.

2. перех. і неперех. Перебувати в одному місці певний час, нічого не роблячи. Катерина мовчки відсиджувала робочі години (Збан., Переджнив’я, 1955, 225); Всю зиму відсидів [Оксень] у хаті, нудився (Цюпа, Назустріч.., 1958, 71); Жак-Анрі відсидів належний час в санізоляторі (Ю. Янов., II, 1954, 61).

3. перех. і неперех. Відбувати в місцях ув’язнення строк покарання. Панталаха.. відсиджував.. по вісім літ за крадежі [крадіжки] (Фр., II, 1950, 239); В революцію виявилося, що Єгор Васильович — пітерський робітник — одсидів чимало років у далекому Сибіру (Ю. Янов., II, 1954, 157).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 636.

Відсиджувати, джую, єш, сов. в. відсидіти, джу, диш, гл. Отсиживать, отсидѣть. Піду у монастир відсиджувати за шкуру. Чуб.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 228.