ВІДСВІЧУВАТИСЯ

ВІДСВІ́ЧУВАТИСЯ, ується, недок. 1. Відливати якимсь кольором. Їх [гір] верхів’я, освітлені місяцем, як лисини, відсвічувались сріблясто-білим фосфоричним світлом (Ле, Міжгір’я, 1953, 518); Пухнасті сніги одсвічувались рожевими і малиновими бризками зорі (Стельмах, На.. землі, 1949, 433).

2. рідко. Те саме, що віддзерка́люватися; відбиватися. Під ногами в козака одсвічувався свіжий, низький, зелений берег, на якому він стояв (Вовчок, Вибр., 1937, 161); У спокійній воді віддзеркалюється кожна гілочка, одсвічується кожний барвистий мазок (Вол., Наддн. висоти, 1953, 71); * Образно. Гірка образа відсвічується в її очах (Баш, Дніпр, зорі, 1953, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 636.

Відсвічуватися, чуюся, єшся, гл. Отражаться, отсвѣчиваться.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 228.