ВІДСАПУВАТИСЯ

ВІДСА́ПУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДСАПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ВІДСАПНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., розм. Те саме, що відса́пувати¹. Прохіра замовкла. Вона лиш відсапувалась (Коцюб., І, 1955, 263); Хтось, відсапуючись, ліз сюди, до нього, на горище (Коп., Вибр., 1948, 215); Щоб одсапатись трохи, зайшов він за кущі і почав стиха ходити по горі (Н.-Лев., І, 1956, 189); Поки вони були внизу, я трохи відсапнувся, бо спочатку від удару мені раптом перетяло дихання (Сміл., Сашко, 1957, 11), * Образно. Потяг летів, одстукуючи верстви, зупиняючись на кілька хвилин, щоб відсапатись, набрати в розпалене черево води (Мик., II, 1957, 212).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 634.