ВІДРІЗНЯТИСЯ

ВІДРІЗНЯ́ТИСЯ і заст. ВІДРІЖНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВІДРІЗНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док. 1. тільки недок. Бути несхожим якоюсь ознакою, рисою на інших. Невисока Христя, з повним рожевим лицем, молодими ясними очима, чорними бровами, так одрізнялася від змарнілої Олени (Мирний, III, 1954, 76); Він одрізнявся од других своєю незвичайною працьовитістю, якоюсь завзятістю в роботі (Коцюб., І, 1955, 297); Іван Іванович розказав свої пригоди. Вони мало одрізнялись од пригод Володі (Донч., III, 1956, 239).

2. тільки недок. Виділятися серед інших. Все те галасування то піднімалося разом, то затихало; а звідтіль одрізнявся голосний крик навісного півня або ревіння корови (Н.-Лев., I, 1956, 69); Починаються різноманітні танці, серед яких відрізняються танці окремих цехів (Коч., І, 1956, 525).

3. Відходити, відокремлюватися від кого-, чого-небудь. Козаки тим часом стали одрізнятись. Повиходили з гурту та й потягли додому (Мирний, II, 1954, 93); Місяць світить.., а по майдані німо.. ходять туди й назад по парі і низками міські панянки та їх кавалери. Дві тіні одрізнились з рядів і повернули з майдану за ріг вулиці (Вас., II, 1959, 46); // перев. док., заст. Із спільного господарства виділитися в окреме. — Лучче, тату, зовсім одрізниться з худобою і полем, — сказав Карпо (Н.-Лев., II, 1956, 306).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 630.

Відрізнятися, няюся, єшся, сов. в. відрізни́тися, ню́ся, нишся, гл.

1) Отдѣляться, отдѣлиться, отстраняться, отстраниться. Цвіла, цвіла калинонька, на воду схилилась, дівчинонька журилася, що від роду відрізнилась. Мет. А всі зірочки до купочки, місяць одрізнивсь. Грин. ІІІ. 165.

2) Выдѣляться, выдѣлиться. Звідтіль одрізнявся голосний крик корови або півня. Левиц. І. 126.

3) Отличаться, выдѣляться, выдѣлиться. Зорі відрізняються від планет. Ком. І. 32.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 226.