ВІДРОБЛЯТИСЯ

ВІДРОБЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ВІДРОБИ́ТИСЯ, облю́ся, о́бишся; мн. відро́бляться; док. 1. тільки док. Закінчити роботу. Одробилися у полі (Кв.-Осн., II, 1956, 65); Одного дня одробились, ідемо з саду (Вовчок, І, 1955, 46); Настав той час, коли люди вже одробилися в полі й на городах (Кучер, Прощай.., 1957, 63).

2. тільки недок. Пас. до відробля́ти 1; // безос. Не зароблялося, а відроблялося на панських ланах (Козл., Сонце… 1957, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 631.

Відроблятися, ляюся, єшся, сов. в. відробитися, блюся, бишся, гл. Оканчивать, окончить работу. Було над вечір обробимось, пані куди в гостину пійде, — сидимо коло воріт. МВ. ІІ. 36.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 227.