ВІДРАДЖУВАТИ

ВІДРА́ДЖУВАТИ, ую, уєш і ВІДРАДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРА́ДИТИ, джу, диш, док., перех. і неперех., також з інфін. Радити не робити чогось задуманого чи здійснюваного, відмовляти від якогось вчинку. — Так і так, — починає Савчиха, — хотіла б Михася посилати до Львова, радьте, що робити та не відраджуйте (Мак., Вибр., 1954, 81); Усі відраджали їй покидати свої сторони (Коцюб., І, 1955., 77); Галя давно відраджує подругу, щоб з Тихоном не водилася (Горд., Дівчина.., 1954, 48); Я думаю, що, може, мені вдалося б відрадити Вас від друкування таких штук (Л. Укр., V, 1956, 176); Я відрадив би йому робити подібні речі потай (Шовк., Інженери, 1956, 75).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 626.

Відраджувати, джую, єш, сов. в. відрадити, джу, диш, гл. Отсовѣтывать, не совѣтовать, не посовѣтовать что дѣлать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 225.