ВІДПАСАТИ

ВІДПАСА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ВІДПА́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДПА́СТИ, су́, се́ш, док. 1. перех. Те саме, що випаса́ти 1.

2. перех., перен., фам., зневажл. Добре харчуючись, відрощувати живіт, підборіддя тощо. Я собі живіт кругленький вже відпас (Л. Укр., IV, 1954, 201); — Бачила, яку пику та воло відпасла? (Вирган, В розп. літа, 1959, 271).

3. неперех. Пасінням відробляти за що-небудь. Ми їм перше пасли, а вони нам нехай відпасають (Сл. Гр.).

4. тільки док., перех. Пропасти певний час. Одпас день (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 616.

Відпасати, са́ю, єш, сов. в. відпасти, пасу, сеш, гл.

1) Откармливать, откормить скотъ на пастбищѣ или иномъ корму. Це мабуть на бразі відпасений віл. Васильк. у. Иногда и въ приложеніи къ людям: Еч, яку пику собі відпас!

2) Пасти, пропасти извѣстное время. Заняв, погнав додому: одпас день. Рудч. Ск. І. 88. Ми їм перше пасли, а вони нам нехай відпасають. Грин. ІІІ. 565.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 222.