ВІДЛЮТУВАТИ
Значення відлютувати це
ВІДЛЮТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Перестати, закінчити лютувати. Відлютують сиві морозища і буранисті заметілі. Громом розбудить землю весняне небо (Цюпа, Грози.., 1961, 16); Зима одлютує — волога весіння В земній глибині обмиває коріння (Перв., II, 1958, 132).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 604.
Відлютувати, ту́ю, єш, гл.
1) Перезлиться.
2) Отпаять.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 218.
відлютувати Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| walutowy | відлютувати |
відлютувати Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| vidliutuvaty | vidliutuvaty | vidlyutuvaty |
відлютувати Рід - дієслово, доконаний вид
відлютувати Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | відлютую | відлютуємо |
| 2 особа | відлютуєш | відлютуєте |
| 3 особа | відлютує | відлютують |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | відлютував | відлютували |
| Жіночий рід | відлютувала | |
| Середній рід | відлютувало | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | відлютуймо | |
| 2 особа | відлютуй | відлютуйте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Минулий час | відлютувавши |
відлютувати Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 11 | 5 | 6 |