ВІДКРИВАТИ

ВІДКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДКРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех. 1. Піднімаючи або знімаючи те, чим закрите, накрите щось, робити вільним доступ усередину чого-небудь. Коли Ярина померла, зайшла княгиня.., відкрила ляду її скрині (Скл., Святослав, 1959, 103); // Забирати те, що прикриває або закриває, заслоняє кого-, що-небудь. [Річард:] Та от що, брате, ти мені скажи (одкриває статую), що зроблено в сій статуї погано? (Л. Укр., III, 1952, 52); Дмитро Холод тихенько підійшов до столу, поволі одкрив Логвинові обличчя (Епік, Тв., 1958, 326); // Зсуваючись у той чи інший бік або піднімаючись угору, робити доступним зорові. Інколи розкривалися стіни й одкривали вузенькі ходи, як шпари, в яких заявлялись на мить хвилі дахів (Коцюб., II, 1955, 123); Завіса колихнулась і попливла на обидва боки, відкриваючи сцену (Донч., V, 1957, 473); Верхня губа усіяна щетиною, піднялася і відкрила ряд чорних.. зубів (Мирний, І. 1954, 199):

2. розм. Те саме, що відчиня́ти 1. Коло другого дому лазила по драбинці дівчина, відкривала віконниці (Мирний, І, 1954, 318); І дверці одкрив я; вона полетіла, 3 вершечку на явір, щебечучи, сіла (Гл., Вибр., 1957, 249); Із запізненням відкрив свій ларьок книгар (Ю. Янов., І, 1958, 584).

3. Робити вільним вхід, доступ куди-небудь у що-небудь. [Гайдай:] Ескадра чекає наказу адмірала одкрити бухту і вийти в море (Корн., І, 1955, 41); // перен. Давати можливість робити що-небудь, користуватися чимсь. Метод соціалістичного реалізму.. відкриває перед митцем безмежні перспективи творчості (Мист., 3, 1966, 1).

◊ Відкрива́ти (відкри́ти) креди́т — надавати право користуватися кредитом. Н. Ж. каже, що.. просив одкрити йому кредит в 20 р. до січня, бо раніш не міг би заплатити (Л. Укр., V, 1956, 249); Відкрива́ти (відкри́ти) семафо́р — піднімаючи догори важіль семафора, показувати, що дорога вільна. [Начальник станції:] Мовчи і сам одкривай семафор міністру, ми зустрічати його не будемо (Корн., І, 1955, 158).

4. Відкорковувати, розпаковувати або розпечатувати що-небудь; розкривати. Він поклав на столі хліб, консерви.. — Сідайте, хлопці, — і вже став одкривати баклагу (Головко, І, 1957, 278); Вася одкривав бляшанки консервів (Трубл., Мандр., 1938, 51); Мене кличуть на пошту, щоб одкрити при мені листи (Коцюб., III, 1956, 250).

Відкрива́ти (відкри́ти) жи́ли — різати або проколювати кровоносні судини для крововиливу. — Подивись, чи в пилі видко Нашу чесну короговку? Коли ні, не хочу жити, Хай мені одкриють жили, Хай джерелом кров поллється, Хай умру від згуби крові (Л. Укр., І, 1951, 154).

5. Розгортати що-небудь складене, згорнуте. Перегорнувши газету, одкрив сторінку "Селянське життя". Це були коротенькі дописи селькорівські (Головко, Бур’ян, 1946, 106); // Розкривати що-небудь сплющене, стулене і т. ін. Оте мале [дитя], звичайно таке дике, тепер обіймає пухкими рученятами шию лікаря й само одкриває рота (Коцюб., 1, 1955, 414); Марко плакав, дивувався. Знов очі одкрила, Пильно, пильно подивилась — Сльози покотились (Шевч., 1, 1951, 324).

◊ Відкрива́ти (відкри́ти) обі́йми — виявляти бажання когось обнімати, сердечно зустрічати, вітати. Наче весна, ти обійми одкрила… (Сос., Солов. далі, 1957, 131); Відкрива́ти (відкри́ти) о́чі кому — показувати правду, виводити з омани. Комсомол відкрив Сашкові очі й на те, що таке дисципліна і чому вона така важлива (Смолич, Світанок.., 1953, 25).

6. Крутячи кран, відводячи клапан і т. ін., що служать перепонами для чого-небудь, вводити, пускати в дію. Відкривати воду; Відкрити газ.

7. Виявляти, помічати когось (щось), раніше не поміченого (не помічене). [Префект:] Сю перлину [співця] не ти, а я відкрив уперше (Л. Укр., III, 1952, 455); — Може, ми, як виростемо, невідомі землі відкриємо або ракетоплан збудуємо… (Донч., VI, 1957, 409); // Знаходити, виявляти щось дослідженням, вивченням чого-небудь. Щороку астрономи відкривають нові астероїди (Астр., 1956, 79); Тільки геніальні теоретики марксизму відкрили перед людством велику і прекрасну мету, ім’я якій — комунізм (Цюпа, Україна.., 1960, 287).

◊ Відкрива́ти (відкри́ти) Аме́рику, ірон. — відкривати, знаходити щось давно вже відоме. — Тобі, можливо, нудно читати ці рядки. Мовляв, Люба відкриває Америку… про Америку. Ну, не буду. Але я пишу, що сама бачила (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 52).

8. Викривати, виявляти те, що було таємницею, невідомим; розкривати. Знав Дмитрій — нікому не відкривав Данило своїх думок (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 408); Боровий кожного разу відкривав щось нове в житті, душі, поривах молодої художниці (Грим., Незакінч. роман, 1962, 129); Прибіг і всю правду одкрив, що вона його спроводжала на вечорниці, а я забороняв ходить (Барв., Опов.., 1902, 341); [Генерал-майор:] Товариші розвідники! Вночі сьогодні розвідку пошлем, — її мета: на себе взять удар І засоби противника відкрити (Дмит., Драм. тв., 1958, 60).

Відкрива́ти (відкри́ти) себе́: а) виявляти свою присутність. Іван, як перепел у житі. Припав грудьми і занімів, І лиш дививсь на обрій дальній, — Себе одкрити він не смів… (Шер., Дорога.., 1957, 120); б) називати своє справжнє ім’я, прізвище; Відкрива́ти (відкри́ти) чиє ім’я́ (псевдоні́м і т. ін.) — називати чиєсь справжнє ймення і т. ін. Спілка дуже прохає Вас.. прислати їй свою фотографію,а також питає, чи не схотіли б Ви одкрити свій псевдонім? (Коцюб., III, 1956, 214).

◊ Відкрива́ти (відкри́ти) ду́шу (се́рце) кому — чистосердечно розповідати про свої думки, почуття тощо. Скільки ж то разів, зустрічаючись на вулиці, хотів промовити до неї, відкрити їй своє серце (Фр., VI, 1951, 249);

Відкрива́ти (відкри́ти) чиїсь ка́рти — розкривати чиїсь задуми, наміри і т. ін. Нур розуміє, що цими словами, цим признанням він відкриває свої останні карти, показує своє безсилля (Ткач, Арена, 1960, 161).

9. Започатковувати діяльність якої-небудь установи, закладу тощо. [Марина:] Прокіп на мене розсердився. Бігає, виставку влаштовує. Сьогодні відкривають (Корн., II, 1955, 110); Через дві неділі [два тижні], як Андрій відкрив школу, — вона була повнісінька (Коцюб., І, 1955, 452); — Незабаром відділ народної освіти збирається відкрити якісь курси для перепідготовки вчителів (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 165); // Першим починати що-небудь. Перший міжпланетний політ радянської космічної ракети відкриває славну сторінку у вивченні космічного простору (Наука.., 1, 1959, 14); Понад сто років тому великий Шевченко поемою "Єретик" відкрив в українській літературі тему Чехії (Вітч., 5, 1956, 133); // Починати які-небудь дії. Партизани кілька разів відкривали по літаках вогонь (Збан., Крил. гонець, 1953, 39); Рятувало німців поки що те, що наші союзники не поспішали відкривати другий фронт (Д. Бедзик, Плем’я… 1958, 89).

Відкрива́ти (відкри́ти) засі́дання (збо́ри тощо) — оголошувати про початок засідання, зборів і т. ін. Потім всі рушили до клубу відкривати урочисті збори (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 42); Відкрива́ти (відкри́ти) [собою] нову́ епо́ху (е́ру і т. ін.) — починати собою новин етан у розвитку чого-небудь. Імперіалістична війни відкриває собою еру соціальної революції (Ленін, 21, 1950, 304).

◊ Відкрива́ти (відкри́ти) раху́нок: а) давати перший внесок у банк (про вкладача) або починати видавати гроші за певним рахунком (про банк). Відкривають один рахунок на весь тракторний парк колгоспу або кілька рахунків за числом виробничих бригад, якщо трактори закріплюються безпосередньо за ними (Колг. Укр., 5, 1958, 14); б) одержувати перше очко на свою користь під час спортивних змагань.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 595.

Відкривати, ва́ю, єш, сов. в. відкрити, крию, єш, гл. Открывать, открыть; обнаруживать, обнаружить. Прийшла його мила, китайку відкрила. Н. п. Я ж тобі всю правду відкриваю. Чуб. V. 825.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 216.