ВІДКОХАНИЙ

ВІДКО́ХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відкоха́ти. По концтаборах, шляхових відділах і різних тилових.. організаціях на тепленьких місцях сиділи здорові, вгодовані і одкохані на легких європейських бліцкрігах різні есесівські гаупт-шар-унтер і просто рядові "фюрери" (Коз., Гарячі руки, 1960, 81); // у знач. прикм. Вуса Кучеревського здалися ще надто моложавими в порівнянні з відкоханим чорнявим.. вусом Івана Івановича (Ле, Право.., 1957, 294).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 594.