ВІДДІЛЯТИСЯ

ВІДДІЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВІДДІЛИ́ТИСЯ, ілю́ся, і́лишся, док. 1. Відриватися від цілого або того, до чого приєднано, прикріплене; відставати. Скреготали цвяхи, відділяючись од сухого дерева (Стельмах, Хліб.., 1959, 38); Хвіст [ящірки] відділяється в результаті різкого скорочення мускулатури (Наука.., 7, 1965, 57); Кора відділилася від дерева.

2. Відокремлюватися, виділятися із складу кого-, чого-небудь. Селянські депутати вже в першій Думі стали відразу відділятися в окрему політичну групу.. (Ленін, 13, 1949, 234); Дистилювання, щоправда, прискорилось, але бензол не відділився начисто від обох інших фракцій (Шовк., Інженери, 1956, 22).

3. Відокремлюючись, відходити, віддалятися від кого-, чого-небудь; відсторонятися. Валка душ з п’ять відділилася від громади і напрямилась до шинку (Мирний, III, 1954, 51); Враз од стіни відділилась біла фігура (Коцюб., II, 1955, 129); Показалося три кораблі, Відділилася шлюпка від них (Воронько, Драгі.., 1959, 114).

4. рідко. Виділятися на фоні чого-небудь, відрізнятися кольором від чогось. Небо було покрите легким туманом і помітно відділялося від моря ген-ген десь на обрії (Збан., Мор. чайка, 1959, 12).

5. Беручи частину спільного майна, землі, переходити на самостійне господарювання. — Як же, Карпе, тепер буде у нас з хазяйством? Чи тільки Мотря одділить свої горшки, чи й ти думаєш одділятися з худобою та з полем? (Н.-Лев., II, 1956, 306).

6. чим. Бути відокремленим, відгородженим від чогось чпм-небудь. Один город одділяється од другого тільки рядком верб або межами (Н.-Лев., II, 1956, 167); У Магнаврі не могли вміститись всі запрошені на прийом члени сенату й синкліту, і тому частина їх стояла в камарах, які відділялись від палати високими арками (Скл., Святослав, 1959, 146).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 581.

Відділятися, ляюся, єшся, сов. в. відділитися, люся, лишся, гл. Отдѣляться, отдѣлиться.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 211.