ВІДГІН

ВІДГІ́Н, го́ну, ч. 1. Спосіб відгодівлі худоби, при якому вона весь час перебуває на пасовищі.

2. спец. Дія за знач. відго́нити² 4. У 1912 р. починають добувати бензин з нафти способом прямого відгону (Нафта.., 1951, 15).

3. Продукт відганяння якої-небудь речовини.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 570.

Відгін, гону, м. Отбой. Від баб одгону нема.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 208.