ВІДГОРТАТИСЯ

ВІДГОРТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДГОРНУ́ТИСЯ, орну́ся, орне́шся, док. 1. тільки 3 ос. Відхилятися від звичайного положення (про одяг і т. ін.). Відгортається пола, кожуха; * Образно. Вони [хмари] повагом пропливали над селом.. і десь зникали, повагом одгортаючись на схід до низького сірого обрію (Епік, Тв., 1958, 425).

2. Відсторонятися від кого-небудь, переставати лащитися до когось. Пригорнулась дівчина до козака, як сонечко зійшло, а відгорнулася, як сонечко зайшло (Сл. Гр).

3. тільки недок. Пас. до відгортати 1.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 572.

Відгортатися, таюся, єшся, сов. в. відгорнутися, нуся, нешся, гл.

1) Отгребаться, отгресться. Єсть там такий млин і дванадцять каміней, що само і мелеться, і само насипається, само відгортається і само в мішки набивається. Рудч. Ск. І. 123.

2) Отворачиваеться, отворотиться.

3) Перестать ласкаться. Пригорнулась дівчина до козака, як сонечко зійшло, а відгорнулася, як сонечко зайшло.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 209.