ВІДВІСТИТИ
Значення відвістити це
ВІДВІСТИ́ТИ, іщу́, істи́ш, док., заст. Відповісти. Вона його пита: чи дуже втомивсь на роботі? — Ні, — одвістив [Павло] (Вовчок, І, 1955, 149).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 564.
Відвістити, віщу, стиш, гл. Послать вѣсть, извѣстіе въ отвѣтъ, отвѣтить. ЗОЮР. I. 246. Громада одвістила…, що Микола добра людина. О. 1861. ѴІІІ. 24. Ні, — одвістив. МВ. (О. 1862. I. 76).
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 207.
відвістити Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| vdvztiri | відвістити |
відвістити Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| vidvistyty | vidvistyty | vidvistyty |
відвістити Рід - дієслово, доконаний вид
відвістити Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | відвіщу | відвістимо |
| 2 особа | відвістиш | відвістите |
| 3 особа | відвістить | відвістять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | відвістив | відвістили |
| Жіночий рід | відвістила | |
| Середній рід | відвістило | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | відвістімо | |
| 2 особа | відвісти | відвістіть |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Минулий час | відвістивши |
відвістити Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 10 | 4 | 6 |