ВІДВОЛОЖУВАТИ

ВІДВОЛО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВОЛО́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. Робити вологим, вогким, проймати рідиною. Водяна прохолода одволожувала сухе запашне повітря й напувала цілющою росою.. родючу силу землі (Мирний, IV, 1955, 219); Він задумливо одволожив у губах хімічний олівець і написав перші рядки (Мик., II, 1957, 45); // безос. Після грози в оту ніч випали ще дощі тихі, з сонцем. Спалені трави одволожило (Головко, II, 1957, 230).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 567.

Відволожувати, жую, єш, сов. в. відволожити, жу, жиш, гл.

1) Дѣлать, сдѣлать влажнымъ. Вас. 153, 176. Треба табак одволожити. (Залюбовск.).

2) Облегчать, облегчить, утѣшать, утѣшить. Лавр. 113. См. Прим. при словѣ Відволога.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 208.