ВІДВЕРТАТИСЯ

ВІДВЕРТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДВЕРНУ́ТИСЯ, ерну́ся, е́рнешся, док. 1. Повертати від кого-, чого-небудь обличчя вбік; повертатися до інших спиною. — Чого ж ти закриваєшся, чого відвертаєшся від мене! (Кв.-Осн., II, 1956, 45); Світловидов, побачивши Бережного, різко одвертається й виходить (Баш, П’єси, 1958, 127); А пан глянув.. одвернувся… Пізнав, препоганий,.. Пізнав батько свого сина, Та не хоче взяти (Шевч., І, 1951, 46); Гайченко відвернувся, нетерпляче змахнув рукою — мовляв, тебе не переслухаєш, рушив до машини (Збан., Переджнив’я, 1960, 18); * Образно. Його переслідувала вже від тижня думка, що щастя починає відвертатися від нього (Фр., V, 1951, 223).

2. Відвалюватися (про скибу землі). Земля здималась поперед плуга, репалась і одверталась чорними соковитими скибами набік (Гр., II, 1963, 60).

3. Відгинатися, відгортатися (про край або кінець чого-небудь). Поли відвертаються.

4. перен. Припиняти, поривати з ким-небудь стосунки, взаємини. Кого я любив, ті забулися, А з ким я дружив — відвернулися (Фр., XIII, 1954, 235); З того часу, як усі відвернулись од Павлика, з того часу великий тягар упав Євгешці на груди (Донч., VI, 1957, 51); // Відчувати неприязнь, відразу до кого-небудь. Трапляється часом, що іншого якось не прийма серце, відвертається від нього, до іншого так зразу приляже, як до рідної мами… (Вовчок, VI, 1956, 280).

5. перен. Виявляти небажання, нехіть робити що-небудь. Поет [І. Манжура] гостро картає письменників-естетів, що відвертаються від зображення тяжкого становища народу і, прикриваючись розмовами про "чисте мистецтво", служать інтересам "дуків", "багачів" (Іст. укр. літ., І, 1954, 475).

6. розм., рідко. Те саме, що відлуча́тися 1. Нікуди він і не одвертався з пасіки (Сл. Гр.); — Не встигла я на якусь часинку одвернутися до куми, а він почав з дітьми пиріжки з квасолею ліпити (Стельмах, Хліб.., 1959, 36).

7. тільки недок. Пас. до відверта́ти 1-6, 9.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 562.

Відвертатися, таюся, єшся, сов. в. відвернутися, нуся, нешся, гл.

1) Отворачиваться, отворотиться, отвернуться. Горнеться до його серцем, відвертається лицем. Левиц. І. 170. Кривоніс одвернувся до своїх вовхурянців і грізно додав. Стор. МПр. 138.

2) Отлучаться, отлучиться. Нікуди він і не одвертався з пасіки. О. 1861. X. 27.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 206.