ВІДБІЙ

ВІДБІ́Й, бо́ю, ч. 1. Звуковий сигнал (переважно військовий), що означає, закінчення яких-небудь дій або занять. О четвертій годині сорок хвилин було дано відбій повітряної тривоги (Кучер, Чорноморці, 1956, 31); Раптом чути сигнали одбою. І зараз же спалахує світло (Коч., II, 1956, 375); // у знач. виг. Уживається як команда для припинення якої-небудь дії. Курсант почекав, поки секундна стрілка стала на 60 і крикнув: — Відбій! (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 26); Сагайда.. з’явився на бруствері і подав команду, яку він любив над усе в світі: — Відбій! Міномети на в’юки! (Гончар, І, 1954, 39).

◊ Би́ти (вда́рити) відбі́й — сигналізувати про закінчення яких-небудь дій. Сурми та барабани лунко вдарили відбій (Тулуб, Людолови, II, 1957, 530).

2. військ. Поштовх пазад механізму вогнепальної зброї під час пострілу. В сучасній артилерії при відбої відкочується тільки ствол гармати, а лафет лишається на місці (Курс фізики, I, 1957, 136).

3. гірн. Відбивання кам’яного вугілля, руди та ін. породи від масиву. Незважаючи на високі темпи механізації зарубки, доставки і відкатки, механізації таких виробничих процесів, як відбій,.. вантаження та інші, практично не було (Вісник АН, 12, 1957, 41); Семен Родіонович цікавився кожною дрібницею, випитував, ..скільки шпурів просвердлив [Микола], як відбувався відпал, а потім відбій і зачистка вибою (Гжицький, Вел. надії, 1963, 191).

◊ Нема́ (не було́, не бу́де) відбо́ю: а) (від кого) надто багато тих, хто домагається чого-небудь. — Нема мені одбою від хлопців за тебе: чому та й чому, тітко, Христя до вас не приходить (Мирний, III, 1954, 38); Від кандидаток не було би відбою (Фр., II, 1950, 303); б) (від чого) не можна позбутися чого-небудь, нема перерви в чомусь. Климцю, Климцю, що з тобою? Чом ти ходиш сам не свій? Од думок нема одбою, Розберися в них, зумій (Перв., II, 1958, 255).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 557.

Відбій, бою, м. Лучшаго сорта хребтовая щетина. Вас. 190.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 204.