ВІДАВ
Значення відав це
ВІДА́В, вставн. сл., діал. Мабуть. Ой, відав, ти слабий, хорий (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 552.
Відав, відай, нар. Вѣроятно, должно быть. Ой відав ти слабий, хорий. Гол. І. 82. Болить мені головонька відай же я вмру. Гол. І. 103.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 203.
відав Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| know | ведал |
відав Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| vidav | vidav | vidav |
відав Рід - вставне слово,дієслово, недоконаний вид
відав Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 5 | 2 | 3 |
відав в англійській розкладці - dslfd
Цитати української літератури з використанням слова відав
"А може, знав, та про знання не відав"Драч Іван Федорович - Реквієм Павлові Тичині
"І не знати хто,— хоч би відав чоловік, де шукати"Грінченко Борис Дмитрович - Серед темної ночі
"Монтень чи Свіфт хто відав про час"Драч Іван Федорович - Монтень чи Свіфт
"— Ох! мій пане! — крикнула тоненьким, тільки не природним голосом Теодозя, — коли б хто відав мою тугу по нашій милій Варшаві! Що то за милий край! що там за люди! Ах! Ох! що там за веселість! Там люди ніколи навіть не зазнають нудьги"Нечуй-Левицький Іван Семенович - Причепа
"Хлопець не відав, що молодість взагалі прагне «чогось»"Гончар Олесь Терентійович - Крапля крові
"— Заїдемо у другий край… де б нас ніхто не знав, не відав…"Мирний Панас - Хіба ревуть воли, як ясла повні
"Що ж, відав Іван Багряний, що пише."Багряний Іван Павлович - Сад Гетсиманський
"Ніхто в Кведлінбурзі не відав, куди могли подітися руські"Загребельний Павло Архипович - Євпраксія
"А може, то мана була — не хрест? Йон не відав, що думати, та не міг заспокоїтись."Коцюбинський Михайло Михайлович - Відьма
"Цілий світ нових запахів, яких ніколи не чув Волин, не відав, не знав про них, ударив його, щойно підійшли вони з Леою до села, і він зупинився раптом, як укопаний"Покальчук Юрій Володимирович - Озерний вітер