ВІД'ЇДАТИСЯ

ВІД’ЇДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІД’Ї́СТИСЯ, ї́мся, їси́ся, док., розм. 1. Поправлятися, повніти від якоїсь їжі після схуднення. Дід Максим казав правду — я почав помітно від’їдатися на перловому супі (Збан., Єдина, 1959, 352); — Де ти взяв її [дитину] отаку товсту? На яких хлібах вона від’їлася?.. (Руд., Вітер.., 1958, 13).

2. тільки док. Закінчити, перестати їсти; наїстися. — Їсти як зварить, то не від’їсишся!.. (Свидн., Люборацькі, 1955, 14); — Ваша вечеря смачніша од наших; в нас як часом подадуть на стіл цілу серну або печеного ведмедя, то не знаєш, як і од’їстись (Н.-Лев., III, 1956, 141).

3. перен., розм. Сперечаючись, сварячись і т. ін., захищатися. Коли б сім собак, то б од усіх сімох од’їлась (Номис, 1864, № 3347).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 587.

Від’Їдатися, даюся, єшся, сов. в. від’їстися, їмся, їсися, гл.

1) Откармливаться, откормиться.

2) Їсти як зварить, то не від’їсися. Такъ вкусно сварить, что все ѣлъ бы. Св. Л. 17.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 214.