ВТИРАТИСЯ

ВТИРА́ТИСЯ¹ (УТИРА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВТЕ́РТИСЯ (УТЕ́РТИСЯ), втру́ся, втре́шся, док. 1. тільки 3 ос., у що. Входити, проникати в середину чогось під час натирання.

2. у що, до чого і на що, розм. Втискуватися, влізати, входити куди-небудь. Марко втерся в натовп, поклав парубкові на плече одну руку (Мик., II, 1957, 344); Хома, нарешті, збив своїм конем якусь захудалу козачу кухню, втерся на її місце (Гончар, І, 1954, 326); // перен. Пробиратися, проникати в певне середовище, товариство за допомогою різних хитрощів. Вони зараз же таки й втерлися до його в товариство. Пили на його кошт; гуляли за його добро (Мирний, II, 1954, 160); — Були ще справи, — продовжував молодий, — коли я знешкодив одну негідницю, яка, втершися до підпілля, видавала наших… (Ю. Янов., І, 1958, 565).

◊ Втира́тися (вте́ртися) в дові́р’я див. дові́р’я.

3. тільки недок. Пас. до втира́ти¹.

ВТИРА́ТИСЯ² див. утира́тися ¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 773.