ВПИРАТИ
Значення впирати це
ВПИРА́ТИ 1 (УПИРА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВПЕ́РТИ (УПЕ́РТИ), увіпру́, увіпре́ш, док., перех., фам. Із силою, часто проти чийогось бажання вкладати, втискати, вкидати і т. ін. кого-, що-небудь кудись. Тут різні душі походжали, Все думали та все гадали — Куди-то за гріхи їх впруть (Котл., І, 1952, 143); Максим відразу побачив, що напасники помагають до того, щоб вперти їх до середини хати (Фр., VI, 1951, 81); // перев. док. Вкласти дуже багато чого-небудь у щось. — Мерзота! — скрипіли зуби, а руки все ще виміряли міну. — Динаміту скільки вперли! (Ле, Міжгір’я, 1953, 244).
ВПИРА́ТИ2 див. упира́ти1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 750.
впирати Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| iterate | впирати |
впирати Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| vpyraty | vpyraty | vpyraty |
впирати Рід - дієслово, недоконаний вид
впирати Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | впираю | впираємо |
| 2 особа | впираєш | впираєте |
| 3 особа | впирає | впирають |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | впиратиму | впиратимемо |
| 2 особа | впиратимеш | впиратимете |
| 3 особа | впиратиме | впиратимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | впирав | впирали |
| Жіночий рід | впирала | |
| Середній рід | впирало | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | впираймо | |
| 2 особа | впирай | впирайте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | впираючи | |
| Минулий час | впиравши |
впирати Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 7 | 3 | 4 |