ВПИНАТИСЯ

ВПИНА́ТИСЯ (УПИНА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВП’ЯСТИ́СЯ (УП’ЯСТИ́СЯ) і ВПНУ́ТИСЯ (УПНУ́ТИСЯ), впну́ся, впне́шся; мин. ч. впну́вся і вп’я́вся; док., в кого — що. 1. Із силою встромлятися, всаджуватися в що-небудь (про гострі предмети). І здригнувся козак, мов метка стріла вп’ялася йому в серце (Вовчок, Вибр., 1937, 164); // Втискатися, вдавлюватися, врізуватися в що-небудь. Припаде порохом сухе груддя дороги, впиналося в ноги (Кол., Терен.., 1959, 377); Вони [руки] посиніли і здавалися чужими, бо дріт, що вп’явся до живого тіла, припинив.. приплив крові (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 149); // Припавши до чогось, всаджувати, встромляти зуби, жало і т. ін. Бджоли вп’ялися в лице Мотузові та Оникієві (Н.-Лев., IV, 1956, 197); — Гав-гав-гав! — залящало десь поблизу Герасимове сторожове щеня. Далі опукою вискочило із-за кущів та так і вп’ялося інспекторові в литку (Вас., І, 1959, 222).

2. чим і без додатка, перен. Дивитися на кого-, що-небудь із зацікавленням або напруженою увагою. Власов бачить Галині очі, вони так і палять його, так і впинаються (Мирний, IV, 1955, 145).

3. Присмоктуватися до кого-, чого-небудь. Там, чутка була, [гадюка] дитину вкусила, там — одній жінці уп’ялась у груди, та поти ссала її, поки та й не вмерла (Мирний, ІV, 1955, 12); Чорна сила, проти якої він воював, була зовсім не Німеччиною, а тільки мерзенним згустком підлості, упирем, який вп’явся в її тіло, обдурив її людей (Ю. Бедзик, Полки… 1959, 113); // Щільно притулятися (про губи). І не вчулася дівчина, Як уста в уста вп’ялись (Коб., За ситуаціями, 1914, 85); // Міцно вхоплюватися, хапатися за що-небудь. Куняють голуби на карнизах, впинаючись у різьблення кораловими лапками (Тулуб, Людолови, II, 1957, 15); То ж не землетрус вікову гору зрушив, то уп’явся в неї Вернигора могутніми руками та й посунув… (Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 54).

4. Проникати всередину чого-небудь, міцно тримаючись, закріплюючись. Кажуть, отим товстелезним дубам, що могутньо вп’ялися в землю і верхів’ями сягають хмар, сотні літ (М. Ол., Леся, 1960, 7); В затоні Робітники, яким в долоні Іржа вп’ялася назавжди, В громах сталевих особливі, Своєю працею щасливі (Забашта, Нові береги, 1950, 86).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 749.