ВОРОХОБИТИ
Значення ворохобити це
ВОРОХО́БИТИ, блю, биш; мн. ворохо́блять; недок., перех. і неперех. розм. 1. Те саме, що воруши́ти 1, 3. Суворий, посмикуючи борідку, ворохобив у пам’яті. накопичений досвід (Досв., Вибр., 1959, 252).
2. Те саме, що бунтува́ти. І як на вічах не раз велелюдних буває, коли там Заколот несамовитий повстане і чернь ворохобить, — Вже головешки летять і каміння, поблискує зброя (Зеров, Вибр., 1966, 225); Між ними прокинулась неприязнь і ворохобила тайком тут і там молоду, напівдику кров (Коб., II, 1956, 157).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 742.
Ворохобити, блю, биш, гл. Бунтовать, возставать. Желех.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 256.
ворохобити Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| stir | ворошить |
ворохобити Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| vorokhobyty | vorokhobyty | vorokhobyty |
ворохобити Рід - дієслово, недоконаний вид
ворохобити Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | ворохоблю | ворохобимо |
| 2 особа | ворохобиш | ворохобите |
| 3 особа | ворохобить | ворохоблять |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | ворохобитиму | ворохобитимемо |
| 2 особа | ворохобитимеш | ворохобитимете |
| 3 особа | ворохобитиме | ворохобитимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | ворохобив | ворохобили |
| Жіночий рід | ворохобила | |
| Середній рід | ворохобило | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | ворохобмо | |
| 2 особа | ворохоб | ворохобте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | ворохоблячи | |
| Минулий час | ворохобивши |
ворохобити Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 10 | 5 | 5 |