ВОЛОЧОК

ВОЛОЧО́К, чка, ч. Зменш. до во́лок 1. За кілька секунд наш волочок.. обхапував [обхоплював] той корч, під котрим сиділа щука (Фр., III, 1950, 336); Найбільш зяючі дірки у волочку були старанно зашиті, і риболовецька бригада.. вирушила до річки (Коз., Сальвія, 1959, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 734.

Волочок, чка, м.

1) Ум. отъ волок. Браун. 39. Виплети, старий, волочок та піди на річку, може рибки вловиш. Мнж. 88.

2) Цилиндрическая склянка на снуркѣ, которой вынимаютъ изъ бочки водку для пробы. Сим. 96. Горілку, то що, возять у Січ…. Привезеш горілку, що й прийде купувать і зараз бере волочок, тягає, сам п’є і душ десять час тує. ЗОЮР. І. 156.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 252.