ВЛИВАТИСЯ

ВЛИВА́ТИСЯ і (УЛИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВЛИ́ТИСЯ і ВВІЛЛЯ́ТИСЯ (УЛИ́ТИСЯ, УВІЛЛЯ́ТИСЯ), увіллю́ся, увіллє́шся і уллю́ся, уллє́шся, док. 1. Литися в що-небудь, куди-небудь. Вода ..вливається всередину через горло, не дає крикнути (Коцюб., І, 1955, 218); Ми тепер плаваємо по морю синьому і по річках великих і малих, що до моря вливаються (Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 61); Рятівна рідина влилась під шкіру, і йому стало легше (Дмит., Наречена, 1959, 128); * Образно. З любов’ю дивився Трохим Сидорович на той сухий запашний потік, що ввіллється відтепер в золоті ріки, в золоті Моря нового радянського хліба (Гончар, Новели, 1954, 147).

2. перен. Проникати, вселятися (про почуття, настрій). Щось свіже, як чиста течія, вливалось у груди з тими співами (Вас., І, 1959, 195); З кождим його словом вливалось їй в душу передчуття чогось гіркого, чогось темного і нещасливого (Хотк., І, 1966, 46); Разом з розповіддю в душу влилося щось хороше, тепле (Збан., Малин. дзвін, 1958, 256).

3. перен. Приєднуватися, входити, поповнюючи склад кого-, чого-небудь. Територіальні діалекти поступово втрачають свої риси і вливаються в загальнонародну мову (Нариси з діалектології.., 1955, 14); Але в нашу українську поезію за останні роки влилося і справді молоде не тільки за літературним стажем, але й за віком поповнення (Мал., Думки.., 1959, 99); Уже в перші дні війни до лав Радянської Армії влилися сотні тисяч робітників, колгоспників, представників інтелігенції Української РСР (Ком. Укр., 5, 1965, 26).

4. тільки недок. Пас. до влива́ти¹ 1. Якщо повторно вливалась собаці певна кількість, наприклад, кислоти, то слина., текла у дедалі більшій кількості (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 31).

ВЛИВА́ТИСЯ² див. улива́тися¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 704.