ВИЯВЛЯТИСЯ

ВИЯВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВИ́ЯВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. ви́являться; док. 1. заст. Ставати видним, з’являтися; відкриватися погляду, виднітися. Хати, оточені вишневими садочками, привітно виявлялись із-за липових і кленових заростей (Стор., І, 1957, 359); Коли на мертвій дошці з-під пензля маляра виглянули людські очі, мов із туману, почало виявлятись живе обличчя (Вас., Вибр., 1950, 212); Кармелева дружина стояла в своєму садочку під вишнею,.. поки не виявилася висока постать від долинки, — тоді вона кинулася назустріч (Вовчок, І, 1955, 361).

2. Робитися явним, помітним; проявлятися. Любов до книжки виявляється і в тому, що з шостого класу Франко починає збирати свою бібліотеку (Коцюб., III, 1956, 28); Його [Пронька] різноманітний талант з силою виявився на наших очах в галузі мистецтва (Донч., VI, 1957, 45); // Виражатися, передаватися певними зовнішніми ознаками. Ватя вийшла в прихожу і переглянулась з матір’ю. В її очах виявлялась насмішкуватість (Н.-Лев., IV, 1956, 95); З кожною наступною хвилею з’являлися нові обличчя, чулися нові голоси, інакше звучав і сміх, і спів, і плач… Як багатогранно може виявлятися людська радість! (Жур., Вечір.., 1958, 287).

3. заст. Освідчуватися. Розповідає, скажемо, Тетяна про те, як писарчук із волості "по-панському" виявлявся їй в своєму коханні (Вас., II, 1959, 85).

4. Виділятися серед кого-небудь якимись рисами, особливостями. Щодня виявлялися серед залізничників нові активісти (Донч., І, 1956, 474); Серед молодих друкарів виявилися охочі їхати на фронт (Скл., Легенд. начдив, 1957, 61).

5. безос. Ставати відомим, з’ясовуватися. Хоч на суді і виявилося, що Грицько плів ті нісенітниці, тільки Грицька не обвинуватили (Мирний, III, 1954, 59); Виявилося, що хлопець не вчинив жодної шкоди (Смолич, І, 1958, 54).

6. Як частина складного присудка вживається у значенні: бути ким, чим або яким насправді, в дійсності. Купина зблизька виявляється значно вищою (Вільде, Сестри.., 1958, 437); Таня й Оксана організували драматичний гурток, до них пристав і Тарас Тополя, який виявився завзятим аматором (Бойч., Молодість, 1949, 305); Команди виявились однакової сили — коли одна забивала гол, то й друга не лишалася в боргу (Збан., Мор. чайка, 1959, 212); Коли ж він ближче зазнайомився з Гнатом Яворським, той виявився таким же простим, як усі робітники (Чорн., Визвол. земля, 1959, 19).

7. у знач. вставн. сл., виявля́ється. Як стає відомо. Я не зважив на годинник і, виявляється, потрапив на кінцевий етап цієї цікавої події (Ле, Право.., 1957, 8); Він вночі потривожив механіка і, виявляється, зовсім даремно (Шиян, Баланда, 1957, 109).

8. тільки недок. Пас. до виявля́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 548.

Виявлятися, ляюся, єшся, сов. в. виявитися, влюся, вишся, гл. Обнаруживаться, обнаружиться, открываться, открыться, появляться, появиться, показываться, показаться. Ось як виявлялась ся загадка. Стор. Кодацький поріг виявився, а то не було його видно. Стор. II. 120. Він виявивсь народу. К. Псал. 197. На вулиці чорна свита виявилась одна й друга, замигтіли платки, намітки…. йшли люде до церкви. МВ. (О. 1862. I. 91).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 202.