ВИЧУБИТИ
Значення вичубити це
ВИ́ЧУБИТИ, блю, биш; мн. ви́чублять; док., перех., розм. Побити кого-небудь, смикаючи, тягаючи за чуба. І така на себе досада мене допікає, що якби се не я, а хтось інший, то б до ладу його вичубив (Вовчок, VI, 1956, 272).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 539.
Вичубити, блю, биш, гл. Выдрать за волосы. Доладу його вичубив. МВ. (КС. 1902. X. 155).
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 200.
вичубити Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| vidubichi | вичубити |
вичубити Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| vychubyty | vychubyty | vychubyty |
вичубити Рід - дієслово, доконаний вид
вичубити Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | вичублю | вичубимо |
| 2 особа | вичубиш | вичубите |
| 3 особа | вичубить | вичублять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | вичубив | вичубили |
| Жіночий рід | вичубила | |
| Середній рід | вичубило | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | вичубімо | |
| 2 особа | вичуби | вичубіть |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Минулий час | вичубивши |
вичубити Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 8 | 4 | 4 |