ВИТЯЖКА

ВИ́ТЯЖКА, и, ж. 1. Дія за знач. витяга́ти, ви́тягти 1, 7. Витяжка металу; Витяжка газу.

2. Витягнений суцільний шматок шкіри для передка чобота і халяви; // також мн. ви́тяжки, жок, розм. Те саме, що Витяжні́ чо́боти (див. витяжни́й 1). Він з безформного товару ліпив, наче той бог, красиві витяжки, модні в той час (Чаб., Катюша, 1960, 72); Вони виблискують на глабцях, Юхтові витяжки міцні (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 81).

3. Пристрій, що вентилює закрите приміщення, повітря якого насичене отруйними газами, випарами і т. ін. Необхідно забезпечити, щоб загальні вентиляційні установки, а також місцеві витяжки, відсмоктувачі.. добре і постійно працювали (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 47).

4. Речовина, препарат, виготовлений обробкою рослинних або тваринних тканин певними рідинами (спиртом, ефіром, водою і т. ін.); екстракт. Водний напар меліси заміняють іноді спиртовою витяжкою: 1 частина листків за вагою на 3 частини спирту (Лікар. рослини.., 1958, 77).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 523.

Витяжка, ки, ж. Заготовленный цѣльный кусокъ кожи для передней части голенища и головки. Вас. 158.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 196.