ВИТИСКАТИСЯ

ВИТИСКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ВИТИ́СКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ТИСНУТИСЯ, нуся, нешся, док. 1. Витікати, виступати назовні при тисненні (про рідину). Сік добре витискається; // З труднощами виходити, вибиратися звідки-небудь, кудись. Андрій з Ольгою витиснувся на край дороги і пильно стежив за охоронником, що йшов біля нього (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 877); // Зникати під тиском чого-небудь. * Образно. Похмілля витиснулося гнівом, запалав пекельний вогонь в серці обуреного мужа (Ле, Наливайко, 1957, 240).

2. тільки недок. Пас. до витиска́ти і вити́скувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 511.

Витискатися, скаюся, єшся, сов. в. витиснутися, нуся, нешся, гл. Протискиваться, протиснуться, пролѣзть. Намащуся я солониною та витиснуся і щелиною. Гол. І. 147.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 192.