ВИСТАРАТИСЯ

ВИ́СТАРАТИСЯ, аюся, аєшся, док., діал. Домогтися чого-небудь власними стараннями. Порадив дати його в університет, щоб він вистарався на доктора (Н.-Лев., І, 1956, 181); // Прислужитися, догодити. Дбаємо про те, щоб і проти бога і проти людей вистаратись гаразд (Барв., Опов.., 1902, 442).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 500.

Вистаратися, раюся, єшся, гл.

1) Достать что-нибудь для себя, добиться чего выхлопотать, исходатайствовать. Ви, паничу, лучче вистарайтесь на священника. Левиц. І. 174.

2) — перед ким, проти кого. Услужить, прислужиться кому. От тобі чорт і вистаравсь перед чортами: він думав, шо коли робитиме великі капості людям, то його й чорти похвалять, а вони бач! Грин. II. 62. Дбаємо про те, щоб і проти Бога і проти людей вистаратись гаразд. Г. Барв. 442.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 189.